1Тим же то, маючи се служенне, яко же помилувані, не слабнемо, 2а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совісті чоловічій перед Богом. 3Коли ж і закрите благовісте наше, то у погибаючих єсть закрите, 4в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога. 5Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради. 6Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.

7Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас. 8У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряемо надїї, 9гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені; 10всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісу-сове в тїлї нашому являло ся, 11Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому. 12Тим же оце смерть в нас орудує, а жнтте в вас.

13Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо, 14знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами. 15Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась вга славу Божу.

16Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млЇє, та нутряний обновляєть ся день у день. 17Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави, 18нам, що не дивимось на вйдоме, а на невидоме; що бо вйдоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.