1Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита. 2А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив. 3Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись. 4А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити, 5ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас 6Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили. 7Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання: 8(хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;) 9і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуванне, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання; 10тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.

11Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору. 12Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання. 13Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх. 14Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи ?

15Ми по природі Жиди, а не грішника з поган; 16та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло. 17Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде! 18Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю. 19Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові. 20Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене. 21Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.