1Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса, 2і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него,

3Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа. 4Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її. 5І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка.

6У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові. 7За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме. 8Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя. 9І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати. 10І, пославши, стяв Йоана в темниці. 11І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй. 12І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.

13Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів. 14І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.

15Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі. 16Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти. 17Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі. 18Він же рече: Принесіть менї їх сюди. 19І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям. 20І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів. 21А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей.

22І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ. 23А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один. 24Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний. 25У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю. 26І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку. 27Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.

28Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї. 29Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса. 30Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене. 31Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся еси? 32І як увійшли вони в човен, утих вітер. 33А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.

34І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку. 35І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих; 36і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.