1Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих. 2Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним. 3Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу. 4Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог. 5Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,

6Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого. 7Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?

8Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали! 9Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям. 10Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні. 11Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось, 12і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо; 13нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі.

14Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю. 15Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив). 16Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми. 17Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю. 18Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі. 19Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу. 20Не в слові бо царство Боже, а в силї. 21Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?