1Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано, 2з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпіливостю, терплячи один одного в любови, 3стараючись держати единеннє духа в мирному союзї. 4Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання; 5один Господь, одна віра, одно хрещеннє, 6один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.

7Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового.

8Тимже глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.

9(А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї? 10Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.) 11І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, 12на звершенне сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового, 13доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, 14щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду, 15а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос, 16котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуванне самого себе в любові.

17Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого, 18оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх. 19Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости. 20Ви ж не так познали Христа: 21коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що истина в Ісусї, 22щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих, 23а обновлятись духом ума вашого, 24та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.

25Тим-же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени. 26Гнівайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому. 27Анї давайте місця дияволу. 28Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї. 29Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує. 30І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу. 31Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим. 32Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.