1І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.

2На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Иоан брат його; 3Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей; 4Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його.

5Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самаряньский; 6а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого, 7а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось. 8Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте. 9Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші, 10анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палиці: бо робітник достоєн харчі своєї. 11І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете. 12А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господі. 13І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас. 14А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусіть і порох із ніг ваших. 15Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому.

16Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби. 17Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть; 18і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам. 19Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати. 20Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.

21Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть діти на родителїв, і вбивати муть їх. 22І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.

23Коли ж вас гонити муть у тому городї, втікайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде.

24Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого. 25Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його?

26Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся. 27Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах. 28І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в пеклї. 29Хиба не два горобці продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого. 30У вас же і все волоссє на голові перелїчене. 31Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобців.

32От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі. 33А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.

34Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч. 35Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її. 36І будуть ворогами чоловікові домашні його.

37Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене. 38І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоея мене. 39Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.

40Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене. 41Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу. 42І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втеряє нагороди своєї.