1Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього, 2а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця. 3Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта. 4Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом, 5щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє. 6А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче! 7Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.

8Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами. 9Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете? 10Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта. 11Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.

12Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили. 13Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше. 14І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса. 15Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї. 16То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду? 17Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували. 18Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас. 19Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас, 20хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій , бо я в непевности про вас.

21Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте ? 22Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної. 23Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї. 24Се ж иносказанне; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара. 25Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаеть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми. 26А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам.

27Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.

28Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування. 29Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер.

30Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної.

31Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.