1Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти. 2Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє. 3Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки. 4Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте. 5У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому; 6і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся. 7У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати. 8І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами, 9і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже. 10У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть: 11І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже. 12Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому.

13Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись. 14Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам. 15І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.

16Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.

17І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє. 18Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого. 19Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме. 20Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.

21Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою. 22Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

23І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите: 24глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

25І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу? 26Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш? 27Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого. 28Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш. 29Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній?

30Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого. 31Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо. 32Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо. 33Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся, 34і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його; 35а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі. 36Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники? 37Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так.

38Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою. 39А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його. 40Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала. 41Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе, 42одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.