1Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились. 2Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу 3І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене. 4Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був.

5Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш? 6Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце. 7Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не дійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас. 8А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд: 9за гріх бо не вірують у мене; 10за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене; 11за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.

12Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нині. 13Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам. 14Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам. 15Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.

16Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця. 17Казали тоді деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця? 18Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже. 19Знав же Ісус, що хотіли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене? 20Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся. 21Жінка як роджае, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт. 22І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших піхта не візьме од вас.

23І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отпя імям моїм, дасть вам. 24Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просіть, то й приймете, щоб радість ваша була певна.

25Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам. 26Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас. 27Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов. 28Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.

29Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти ніякої не кажеш. 30Тепер знаємо, що знавш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси. 31Відказав їм Ісус: Тепер віруєте? 32Ось прийде час, і нині прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною. 33Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.