1То й благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше. 2І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена.

3Глаголю бо благодаттю, даною мені, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, ніж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному уділив міру віри. 4Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усі ж члени мають не одно діло, 5так многі ми - одно тіло в Христї, по одно му ж, один другому члени. 6Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво і (то й пророкуймо) по мірі віри; 7чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню; 8чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю.

9Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго. 10Братньою любовю (бувайте) один до одного ніжні; честю один одного більшим робіть; 11у роботі не лїниві; духом горючі, Господеві служачі; 12в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі, 13у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинності охочі.

14Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть. 15Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче. 16Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе. 17Нікому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми. 18Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир. 19Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщенне, я віддам, глаголе Господь. 20Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його. 21Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.