1І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими, 2і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю? 3Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені: 4Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей? 5Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому? 6Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк. 7І відказали, що не знають, звідкіля. 8А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.

9Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час. 10І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні. 11І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні, 12І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали. 13Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся. 14Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє. 15І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника? 16Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!

17Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?

18Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.

19І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав. 20І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій. 21І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш. 22Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї? 23Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте? 24Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве. 25Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові 26І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.

27Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його, 28говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму. 29Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний. 30І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний. 31І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали. 32Опісля ж усїх умерла й жінка. 33Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.

34І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: 35которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: 36бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши. 37А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова. 38Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть. 39Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси. 40І більш не сьміли питати Його нї про що.

41Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?

42А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,

43доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх. 44Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?

45Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм: 46Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах; 47що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.