1А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників, 2глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведіть менї. 3І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх. 4Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:

5Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.

6Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус, 7і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї. 8Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.

9Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна синуyyy (9a) Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.

10А як увійшов Він у Єрусалим здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий? 11Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.

12І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби; 13і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.

14І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх. 15Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались, 16і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу? 17І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.

18Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв. 19І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нічого не знайшов на ній, тільки саме листе, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.

20І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця! 21Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнилпсь, ви б не тільки се смоківниці зробили, а коли б і сій горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся; 22і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.

23А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю вдасть? 24Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. 25Хрещенне Иоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: 3 неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому? 26коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка. 27І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.

28Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогодні роби в винограднику моїм. 29Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов. 30І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов. 31Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже, 32Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.

33Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й від'їхав. 34Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його. 35І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували. 36Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само. 37На останок же післав до них сива свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого. 38Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходімо вбємо його, та й заберемо наслїддє його. 39І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили. 40Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим? 41Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.

42Рече до них Ісус: Хиба ніколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою утла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших ?

43Тим я глаголю вам: Що відніметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його. 44І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж вїн упаде, роздавить того.

45І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить. 46І, шукаючи вхопити Його, спасували ся народу; бо мав Його за пророка.