1Упочинї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово. 2Воно було в починї у Бога. 3Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся. 4У Йому життє було: й життв було сьвітлом людям. 5І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла.

6Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан. 7Сей прийшов на сьвідкуванне, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него. 8Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло.

9Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт. 10На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав. 11У своє прийшов, і свої не прийняли Його. 12Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його: 13що не від крові, нї від хотіння тілесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.

14І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди. 15Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був. 16І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать. 17Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся. 18Бога ніхто не бачив ніколи; единородний Син, що в лонї Отця, той вияснив.

19І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси? 20І визнав, і не відпер ся; а визвав: Що я не Христос. 21І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї. 22Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе? 23Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк.

24А послані були з Фарисеїв. 25І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї їлия, нї пророк. 26Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте: 27се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєя розвязати ременя обувя Його. 28Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив.

29Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх сьвіта. 30Ое Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був. 31І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою. 32І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним. 33І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим. 34І бачив я, і сьвідкував, що се є Син Божий.

35Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його; 36і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий. 37І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом. 38І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш? 39Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години. 40Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра. 41Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос). 42І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр).

43Назавтра хотів Ісус вийти в Галилею і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною. 44Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового. 45Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету. 46І каже Натанаїл до него: 3 Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись! 47Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема. 48Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе. 49Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв. 50Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш. 51І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нині бачити мете небо відкрите, й ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.