1Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих. 2Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись. 3А в них що-року (робить ся) спомни гріхів. 4Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи.

5Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси.

6Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.

7Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."

8Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся, 9потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити. 10По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.

11І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів. 12Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога, 13дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його. 14Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих. 15Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:

16Се завіт, що завітувати му з ними після тих днів, глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,

17і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."

18А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

19Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою, 20дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм, 21і Єрея великого над домом Божим, 22приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою; 23держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв) 24і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл, 25не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

26Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи, 27а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників. 28Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя: 29Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив? 30Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх." 31Страшно впасти в руки Бога живого.

32Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння, 33то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили. 34Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий. 35Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику. 36Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.

37Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.

38А праведний з віри жив буде, і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його."

39Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасенне душі.