1І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх: 2Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.

3Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи, 4і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. 5Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.

6Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого, 7приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом. 8Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата? 9Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим. 10Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї. 11Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте. 12Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила. 13Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

14Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиереїв, 15каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. 16І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.

17У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху? 18Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми. 19І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.

20Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма. 21І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене. 22І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи? 23Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене. 24Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. 25Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.

26Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє. 27І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї; 28се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаеть ся на оставленнє гріхів. 29Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.

30І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

31Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада. 32По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею. 33Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь. 34Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. 35Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали.

36Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам. 37І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу. 38Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть. тут, і не спїте зо мною.

39І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи : Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти. 40І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною? 41Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.

42Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя. 43І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі. 44І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово. 45Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. 46Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій.

47Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських. 48Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його. 49І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його. 50Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.

51І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо. 52Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть. 53Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів? 54Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись ?

55Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене. 56Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши.Його, повтікали.

57Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиерея, де письменники та старші зібрались. 58Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.

59Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити. 60І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки 61говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її. 62І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї про. ти Тебе сьвідкують? 63Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий? 64Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.

65Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його; 66як вам здаеть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.

67Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него, 68кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?

69Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським. 70Він же відрік ся перед усіма, кажучи : Не знаю, що говориш. 71Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським. 72І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка. 73Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе. 74Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв. 75І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.