1Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх. 2І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив, 3знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде, 4устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.

5Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний. 6Приводить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої? 7Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля. 8Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною. 9Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову. 10Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї. 11Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.

12Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам? 13Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я. 14Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги. 15Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть. 16Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його. 17Коли се знаєте, то блаженні ви, воли робити мете се. 18Не про всіх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою. 19Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я, 20Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.

21Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене. 22Ззирались тодї між собою ученики, сумніваючись, про кого Він говорить. 23Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус. 24Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить. 25Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се? 26Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому. 27А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко. 28Сього не зрозумів ніхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому. 29Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим. 30Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.

31Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому. 32Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його. 33Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер. 34Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного. 35По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.

36Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдещ за мною. 37Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу. 38Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.