1Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте. 2В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам. 3І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були. 4А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте. 5Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати? 6Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

7Коли б зняли мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й виділи Його.

8Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас. 9Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця? 10Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла. 11Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж ні, задля діл самих віруйте менї. 12Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду. 13І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Сині. 14Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю.

15Коли любите мене, хороніть заповідї мої.

16І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, 17Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.

18Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас. 19Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете. 20Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в мені, а я в вас. 21Хто має заповіді мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому. 22Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові? 23Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо. 24Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.

25Се я глаголав вам, у вас пробуваючи. 26Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадав вам усе, що я глаголав вам. 27Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся. 28Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене. 29І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували. 30Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого. 31Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходімо з відсїля.