1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську. 2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому, 3що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти: 4часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати. 5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм. 6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому, 7і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене. 8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.) 9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато. 10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони. 11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней. 12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них. 13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.

14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось. 15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались. 16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині. 17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць. 18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним. 19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе. 20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.

21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем. 22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому, 23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива. 24І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него.

25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять, 26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало, 27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його. 28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся. 29І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги. 30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї? 31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене? 32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила. 33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду. 34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.

35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя? 36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй. 37І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова. 38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми. 39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить. 40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало. 41Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань. 42І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим. 43І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.