1Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати. 2Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування. 3Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене. 4Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надію. 5Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові, 6щоб однодушне, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.

7Тим же приймайте один одного яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу. 8Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отців,

9а для поган - з милості, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.

10І знов глаголе: Звеседїть ся, погане, з людьми Його.

11І знов: Хвалїть Господа, всі погане, і вихваляйте Його всі люде.

12І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.

13Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнвм, силою Духа сьвятого.

14Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні, всякого знання, і зможете один одного навчати. 15Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодаті, даній менї від Бога, 16щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовісте Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим. 17Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах. 18Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдіяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом, 19силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовісте Христове. 20Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати,

21а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють.

22Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас. 23Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт, 24як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподіваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтішаюсь 25Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим. 26Зводили бо Македонці та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі. 27Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм. 28Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию. 29Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду.

30Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога, 31щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим, 32щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами. 33Бог же впокою з усіма вами. Амінь.